Красень, житель гір – сніжний барс, його ще називають Ірбіс. Шубу сніговий барс має багату, пухнасту, з довгим ворсом, щільну. Колір її димчасто-сірий, з чорними плямами.
Сніговий бар живе «за законами гір»; влітку сліди його проживання можна знайти на висоті 4000 або навіть 6000 метрів.
У літній період він піднімається до снігової вершини гори. Взимку спускається нижче; його вічні сусіди – копитні тварини, саме на них він і полює. У рідкісних випадках сніговий барс нападає на свійських тварин, але тільки тоді, коли сильно голодний. М’ясо тварин не є делікатесом для барса. А так в їжу йдуть і яки, і миші. Барс досить підступний. Він тихо підповзає до здобичі й швидко кидається на неї. Полювати тварини люблять вночі.
Високогірна Монголія, Тибет, Гімалаї, Алтай, Памір, Тянь-Шань – ці гірські місцевості давно облюбували барси. Тут вони люблять і пополювати, і відпочити: в ущелинах скель, в печерах, в старих гніздах грифів.
Ірбіси – старанні батьки. Потомство виховують разом. У квітні-червні у самок з’являються дитинчата. Малюки ростуть швидко, перші дні вони копошаться, притулившись один до одного. Лежать барсята не на землі, а на підстилці з м’якої вовни, цю шерсть мати заздалегідь вичісує у себе на череві.
Двомісячні дитинчата вже виходять зі свого лігва. Вони з задоволенням приймають сонячні ванни, разом з батьками катаються з гірок.
