Загадки про глечик
Біля тіла – вухо,
Голови не маю.
Молоко, сметану, квас,
Добре зберігаю. (Глечик)
+++
Із глини робиться,
На кружалі вертиться,
На базарі продається,
Селянинові служить;
А як умре,
То ніхто не поховає.
Вірш про глечик для дітей
Стоїть на лавці глечик,
Побачив йог песик,
У глечик зазирає –
І молочка чекає.
Вірш про глечик Анатолія Григорука
ВІРШИК-БЕЗКІНЕЧНИК ПРО ДІРЯВИЙ ГЛЕЧИК
Ось вам віршик-безкінечник
Про старий дірявий глечик,
Одновухий і пузатий,
Що стояв посеред хати.
Якось дід спіткнувсь об нього
І у крик: — Це хто під ноги
Черепка цього поставив?!
Я ось ледве не убився
Об наріжний виступ лави. —
Обіруч вхопив він глечик,
Підсадив собі на плечі
І заніс аж у комору,
Що стояла серед двору.
Згодом до комори баба
Йде з товкачиком із граба,
Щоб картоплю свиням м’яти.
Глип — а там дірявий глечик,
То вона його на плечі —
Й занесла назад до хати.
Дід наліз на глечик вдруге.
Й заволав: — Це вже наруга
Всім під ноги підставляти
Черепка посеред хати! —
Ухопив він клятий глечик,
Підсадив собі на плечі
І, пройшовши з ним півдвору,
Знов доправив у комору.
Може б, глечик там і досі
Десь стовбичив при порозі,
Та якраз в обідню пору
Баба забрела в комору.
Бачить: глечик тут як тут —
З хати повторив маршрут.
І гайда вони тягати
Глечик в хату, глечик з хати,
Глечик в хату, глечик з хати,
Глечик в хату, глечик з хати…
Видно, в мандрах вік звікує
Одновухий глечик.
Тож про нього й компоную
Віршик-безкінечник.
