Аналіз твору “Буба” та “Буба: мертвий сезон”

«Буба» та його продовження «Буба: мертвий сезон» розповідають про 16-річну дівчину з прізвиськом Буба, її стосунки з родичами та друзями, перше кохання та підліткові тривоги.

Бубині мати Марися, батько Павел, сестра Ольга зі своєю родиною не тільки часто викликають у дівчини обурення та роздратування, а й дивують усілякими витівками, що, на її думку, властиві лише дітям. Мама, авторка «провальних» романів, постійно впадає в певні крайнощі. То вона невпинно пише, то вдягається по-підлітковому й фанатично займається фітнесом, то намагається помолодшати, то переймається модними релігійними віяннями. Щобільше, у другій частині роману Марися захоплюється ідеєю зйомок фільму. Спілкування матері із донькою зводиться до нечастих візитів до Бубиної кімнати та істеричних розмов, у яких Буба радше стає буфером для материних сліз, аніж повноцінним учасником спілкування. Мати нагадує Бубі інфантильне наївне дівчисько.

Що вже казати про батька, який не здатен сам вибрати собі одяг на роботу? Бубу він помічає частіше, але здебільшого їхні розмови короткотривалі. Батьки надто зайняті собою та своїми кар’єрами. Егоцентризм домінує й у родині Бубиної сестри Ольги, яка постійно намагається оволодіти котроюсь із популярних професій. То вона хоче стати моделлю, то зіркою кіно. Ольга навідується до батьків лише в ситуаціях родинної «кризи», бо вона, успадкувавши від матері любов до крайнощів, за першої ж сварки ладна розлучитися зі своїм чоловіком.

Одначе дідусь Генрик є золотою серединою цієї сім’ї. Здебільшого саме він є рушієм сюжету. Дідусь не просто виконує нав’язані сімейними конфліктами чи ситуаціями ролі — навпаки, він завжди охоче приміряє рольові маски: мудреця-філософа, колишнього донжуана, рятувальника, досвідченого пройдисвіта, а <span style=”font-size: 1rem;”>часом навіть бевзня. Водночас він здатен не тільки підтримати Бубу в тяжкі хвилини, а й вирішити в родині будь-яку ситуацію завдяки гумору та здоровому глузду. На ділі він завжди виявляється найближчим Бубиним другом, який здатен оцінити й переосмислити будь-яку складну ситуацію. Щоправда, у другій частині роману бачимо, що він почувається дедалі самотніше й намагається знайти собі «інтернетного» друга для душі, чим дивує Бубу.</span>

</div>

Спостерігаючи за своїми рідними, Буба твердо переконана, що в них удома – ―не як у людей. Хоча ця думка згодом змінюється разом зі змінами у Бубиному світобаченні. В другій частині роману Буба починає краще розуміти світ дорослих, бо стає на крок ближче до своїх домашніх турбот і сприймає їх не як нав’язане їй середовище, а як найближчих людей, що потребують її турботи та розуміння. Якщо в першій частині роману Буба не збирається виростати й дорослішати, то в другій частині вона помітно змінюється, так само, як і її погляди на життя. Речі, які раніше могли б дратувати дівчину (наприклад – поведінка сестри Ольги), тепер стають болісними факторами, що формують її характер. Утім, найбільшу зміну приніс Бубі перший досвід нещасливого кохання. Коли хлопець Буби захоплюється його подругою дівчиною, Буба страждає.

Дівчина починає краще розуміти конфлікти між батьками. Якщо в першій частині роману Буба намагалася радше уникати батьківських конфліктів, то в другій вона щиро переживає за батьків і навіть опікується ними. Усі ці чинники впливають на Бубине дорослішання. І, як наслідок, у Буби формується інше ставлення до родини: дівчина почуває себе з близькими одним цілим.

Образ дому відіграє в романі велику роль, бо всі події в житті Буби, навіть ті, що відбулися чи відбудуться поза межами будинку, вирішуються саме в їхньому помешканні. Наприклад, удома Буба навчається грати з дідусем у бридж, сюди ж надходить газета з повідомленням про те, що Буба стала чемпіонкою Польщі з цієї гри, тут же дівчина переживає своє перше кохання і величезну тривогу за близьку подругу Агату та сестру Ольгу; також удома Буба святкує зимові свята та знаходить такі необхідні їй тепло й затишок.

Берегинею родинного вогнища в романах про Бубу Космовська робить хатню робітницю Бартошову. Це комедійний персонаж, який часто стає зв’язківцем у <span style=”font-size: 1rem;”>родині. Хоча завдання Бартошової полягає у підтриманні чистоти квартири та приготуванні їжі, саме вона часто розв’язує сімейні конфлікти. Наприклад, коли дідусь Генрик укотре підслуховує розмови своїх близьких, хатня робітниця, не схвалюючи таких речей, відправляє його до магазину. Бартошова часто виступає в ролі буркітливої, грубої й незадоволеної жінки, але, попри все, саме вона втілює дух родини, виступає символічною матір’ю-годувальницею й наставницею, чого якраз не можна сказати про Бубину матір Марисю. На відміну від інших членів родини, монолітний образ Бартошової не зазнає багатьох змін і трансформацій. Єдина вагома зміна полягає в тому, що Бартошова, яка в першій частині роману намагається не висловлюватися щодо поведінки членів родини, у другій частині таки порушує своє мовчання й змінює стриману позицію найманої робітниці на відверту позицію жінки, яка знається на житті.</span>

</div>

Цікаво, що саме свята згуртовують родину. Вони стають тим потрібним елементом, який дає розкритися кожному членові родини й довірити не тільки свої таємниці, а й переживання щодо своїх близьких.

Недарма Барбара Космовська завершує другу частину роману саме святами, пропонуючи нашій увазі художню проекцію того стану, в якому перебуває сучасна сім’я.

«Що ж, ми знаємо одне одного настільки, наскільки одне одному довіряємо», – каже дідусь Генрик у другій частині роману, у сцені, яка передує святковій. Утім, його слова стають пророчими, бо, якщо упродовж усього роману читачі бачать певну занедбаність родинних цінностей, то наприкінці виявляється, що позиції героїв були дещо награними. Насправді вони добре знають один одного, люблять, цінують і шанують родинні стосунки.

Роман Космовської не тільки пропонує увазі читачів будні й свята родини та історію дорослішання дівчини, він зачіпає низку скрутних проблем у житті підлітків, що виникають під впливом тих чи інших життєвих обставин. Теми виховання та освіти також посідають чільне місце в романі, як і здорове харчування, яке Бубина бабуся Рита постійно намагається нав’язати дідусеві Генрику та всій родині загалом.

Ще одна важлива тема в другій частині роману – всиновлення дитини родиною Маньчаків, друзів Бубиної сім’ї, які часто навідуються не тільки заради гри в бридж, а й задля смачної вечері чи обіду. На початку Маньчаки дбають лише про власні інтереси, але згодом їхнє бажання всиновити дитину зростає й стає серйознішим, повністю змінюючи егоїстичний світогляд подружжя.

</div>

Маньчаки змінюють свої погляди на життя, і Бубині тато й мама теж зазнають певної трансформації. Наприкінці другої книжки батьки потроху налагоджують взаємини. Також їхня старша донька Ольга припиняє свої кар’єристичні метання й вирішує зосередитися на родині. Відтак мікрокосмос Бубиної сім’ї набуває тимчасової гармонії.

</div>

Please follow and like us: