Тема: змалювання протистояння титана Прометея та Зевса.
Ідея: засудження тиранії та самодержавства, уславлення самопожертви та сили духу у боротьбі з деспотичною владою.
Справжнім бунтарем, який гордо кидає виклик Зевсові, представлений Прометей в інтерпретації Й.В.Гете.
Вгорни небо твоє, Зевсе,
Імлою хмар,
Вчини як отой хлопчак,
Що толочить будяки,
Влучай в дуби й верхів’я гір, —
Тільки мою землю
Мені запиши,
І мою хатину, будовану не тобою,
І вогнище моє
Із розжареним приском,
Якому ти заздриш.
Не знаю нікого біднішого
Під сонцем, ніж ви, богове!
Нещедро ви живите
Данням офір
І духом молитов
Вашу величність.
Ви б геть змарніли, якби
Не жебраки і діти,
Дурники, повні надії.
Коли я був малий, тоді,
Не знаючи, що, де і як,
Звертав свої заблудні очі
До сонця, чи нема там вгорі
Вуха, що скарги мої почуло б,
Серця, що так, як моє,
Пригноблених би пожаліло,
Хто допоміг
Гордість титанів мені здолать?
Хто від смерті мене врятував,
Від долі раба?
Чи не ти само це звершило,
Серце, в паланні святім?
Чи не палало, юне і добре, ти,
Марно дякуючи за рятунок
Тому, хто спить у високості?
Тебе шанувати? Чому?
Може, зм’якшив ти колись
Болі знедоленим?
Може, притишив колись
Сльози настрашених?
Чи не всемогутній Час
Мужа із мене викував?
Чи не одвічна судьба
Владує і мною, й тобою?
Либонь, ти гадаєш,
Що зненавидіти життя я мушу,
Втекти десь в пустелю, Бо не всі вже
Від долі раба?
Чи не ти само це звершило,
Серце, в паланні святім?
Чи не палало, юне і добре, ти,
Марно дякуючи за рятунок
Тому, хто спить у високості?
Тебе шанувати? Чому?
Може, зм’якшив ти колись
Болі знедоленим?
Може, притишив колись
Сльози настрашених?
Чи не всемогутній Час
Мужа із мене викував?
Чи не одвічна судьба
Владує і мною, й тобою?
Либонь, ти гадаєш,
Що зненавидіти життя я мушу,
Втекти десь в пустелю, Бо не всі вже
Пуп’янки мрій достигли?
Ні, тут я сиджу і формую
Людей на свій образ —
Поріддя, що подібне до мене,
Щоб мучитися, щоб ридати,
Щоб втішатися, щоб радіти, —
І зневажати тебе, Як я!
Ні, тут я сиджу і формую
Людей на свій образ —
Поріддя, що подібне до мене,
Щоб мучитися, щоб ридати,
Щоб втішатися, щоб радіти, —
І зневажати тебе, Як я!
У 1773 р Гете пише філософську драму «Прометей». Вона про те, що Прометей не підкоряється Зевсу, він противник рабства. Він гордо відповідає Меркурію, що не підкориться богам.
Навіть коли боги побажали поділитися з Прометеєм своєю владою, він відмовляється. Гете співчуває цьому бунтарю.
Монолог Прометея ще в рукописі був прочитаний Лессингом і удостоєний високої оцінки німецького просвітителя. Гете опублікував рукопис в 1830 р
Please follow and like us:
