На початку своєї Байрон розповідає про те, як «шляхтич» Мазепа в юності за зв’язки з жінкою польського вельможі був покараний — прив’язаний до дикого коня, якого відпустили в степ. Тоді «Мазепа від страждань і з голоду трохи не вмер». Ця подія й становить основний зміст поеми. Про неї розповідає Мазепа шведському королеві Карлу XII, коли після розгрому Петром І під Полтавою 1709 року вони втікали до Туреччини.
У поемі Байрона Мазепа – це бунтар, «шляхетний злочинець», який кидає виклик суспільству, його законам та моральним нормам і зазнає кари.
Як романтичний герой, він кохає жінку, яка належить деспотичному чоловікові, і, ставши жертвою брутального насилля, скривджений та ображений до глибини душі, жорстоко мститься своїм ворогам: знищує замок, у якому зазнав наруги над собою.
Мазепа мужній, сильний і шляхетний, береже свою гідність і незалежність. У перших розділах поеми автор змальовує гетьмана «похмурим і старим», він «як дуб той віковий». Ця характеристика поглиблюється висловлюванням Карла ХІІ, який шанує Мазепу за «відважний дух» і «тверду руку», за те, що той не кидається словами, а більше діє, ніж говорить.
Головний герой сильний, сміливий, здатний зберегти самовладання у найскладнішій ситуації; Він, вірний високим ідеалам : коханню, дружбі, свободі; Зберігає силу, тверезість розуму; – Незламний під ударами долі (незламна натура); -« І сам він був як дуб-титан, землі козацької гетьман»)
Образ Мазепи є символом:
- -нескореної сили;
- -неспокійної душі;
- -вільної людини;
- -постійної небезпеки;
- -свободи, нації
