Історія створення поеми “Пісня про Гайавату”
Американський поет Генрі Лонгфелло написав поему за мотивами міфів північноамериканських індіанців. У творі представлені герої старовинних індіанських легенд і казок, які уособлюють сили природи: велетенський ведмедь Міше-Моква, Кагагі (Цар-ворон), Вабассо (цар кроликів) і багато інших; герої зустрічають чаклунів, світом править Життя Владика Гітчі Маніто.
“Пісня про Гайавату” була видана в США в листопаді 1855 року і відразу стала популярною. Поема перевидавалася безліч разів і перекладена на більшість мов світу. Лище за півроку після свого першого видання книга була перевидана 30 разів.
Епічна поема Генрі Лонгфелло, заснована на легендах індіанців народу оджибве. Лонгфелло назвав в якості джерела своєї поеми роботи етнографа Генрі Роу Скулкрафта (книги Algic Researches і «Історія, умови життя і перспективи індіанських племен США»).
Крім індіанських легенд Лонгфелло додав у свій твір схожих героїв із легенд Європи та з античної міфології. Він захоплювався збірками ісландського («Едда») і фінського («Калевала») фольклору, використовував також античну міфологію (в образі Гайавати можна знайти риси Орфея, Геркулеса, Прометея та ін.), слов’янський фольклор (герої «Пісні про Гайавату» дещо нагадують богатирів із російських билин і казок), європейські сказання («Пісня про Гайавату» створювалася за зразком «Пісні про Роланда», «Пісні про Нібелунгів», «Пісні про мого Сіда», де в центрі була легендаризована біографія головного героя) та ін.
