Країна, яку Гоголь назвав батьківщиною своєї душі – це Україна.
Микола Гоголь народився і виріс в Україні. Дитинство його пройшло в мальовничих місцях, овіяних козацьким минулим, давньою історією, народними легендами. З дитинства Микола бачив навколо колоритних людей з народу: козаків, чумаків, торговців на ринку, циган, заможних і бідних селян, гострих на язик дівчат і веселих завзятих хлопців. А ще він з дитинства слухав народні перекази, в тому числі і страшні. Наприклад, про відьом, про русалок, про квітку папороті, що цвіте тільки одну ніч – на Івана Купала.
Пізніше в збірці оповідань “Вечори на хуторі біля Диканьки» Гоголь відтворив все це. Він створив образ степової України – щедрої землі життєрадісних людей. Ця земля овіяна казковими легендами, іноді смішними, як в «Сорочинському ярмарку», іноді таємничими або моторошними, як в «Вечорі напередодні Івана Купала». Свої твори про життя простих українців Гоголь прикрасив гострим українським слівцем. Без цього був би втрачений неповторний колорит. Яскравий гумор Гоголя також народний, гострий і точний.
Гоголь жив в Полтаві і навчався в Ніжинській гімназії вищих наук. Ці міста зберігали історію українського козацтва, яку в художній формі Гоголь потім відобразив у романі «Тарас Бульба». Дуже ретельно в цій книзі описав Гоголь козацький побут і звичаї вдома і на війні. А в миргородському циклі повістей Гоголь детально зобразив побут і типову поведінку вже іншого прошарку українського населення – сонних поміщиків, чиновників, студентів. Прикладами можуть служити такі твори, як «Старосвітські поміщики», «Вій», «Повість про те, як посварився Іван Іванович з Іваном Никифоровичем».
На творчість Миколи Гоголя значний вплив мала Україна, її фольклор, колорит, типажі людей. І він сам зробив великий вплив на розвиток української літератури.
