Римська література досягла розквіту при Августі, цей період названий «золотим віком».
Римська поезія того часу вирізнялася своїм тематичним, жанровим і стильовим багатством. Вергілій — героїчний і дидактичний (повчальний) епос, буколіки (пастуші пісні), еклоги, ідилії. Горацій — оди, ямби, сатири, послання, еподи, гімни. Овідій — елегії. Як бачимо, поезія стародавнього Риму пройшла період учнівства в еллінській літературі.
Література того часу поєднала різноманітність і майстерність форм еллінізму поетів з вмістом, близьким ідеології правлячих кіл Риму. Вона справила великий вплив на розвиток світової літератури. Але в ній вже позначалися риси, що призвели згодом римську літературу до занепаду, – залежність письменників від офіційної ідеології і ще більш сильна залежність від знатних покровителів, захоплення особистими, любовними мотивами, як наслідок відсутності свободи в трактуванні суспільних питань, надмірне захоплення майстерною формою
