Письменників доби реалізму цікавило, яким чином оточення, суспільство впливають на людину, її світогляд, формування її поглядів та переконань.
Саме у творчості Флобера реалізм утверджується у французькій літературі як провідний напрям.
Флобер був прихильником справжнього Реалізму. Він створив т. зв. «об’єктивну манеру» оповіді у реалістичній літературі.
“Об’єктивний стиль” (або метод), як називають його літературознавці, розроблений Флобером, став одним із провідних принципів його реалізму, а пізніше був прийнятий іншими французькими письменниками (Гі де Мопассаном, Емілем Золя, натуралістами).
Об’єктивізм, за Флобером, – це відсутність автора у творі. Флобер застосовував прийом психологічного аналізу героїв через світ речей, які їх оточують. Письменник намагається створити нову літературу, що базується на науковому мисленні. Він прагнув встановити зв’язок між психологічною та фізичною природою людини, показати фізіологічну основу пристрастей, глибокий психологізм життя як героя, так і суспільства
У своїх творах Флобер змалював повністю реалістичні картини, беручи факти із власного життя чи життя людей, які його оточували.
Романи «Пані Боварі» (1857) і «Виховання почуттів» (1869), повість «Проста душа» (1877), а також останній, незакінчений роман «Бувар і Пекюше» — реалістичні твори з «буржуазним сюжетом», до якого Флобер звернувся як до символу і гарантії художньої правди.
