Твір на німецькій мові про домашню тварину з перекладом
Твір про собаку на німецькій мові
Mein Haustier
Ich heiße Stefan. Ich liebe Tiere wirklich und mein ganzes Leben tue ich alles, um ihnen zu helfen. In meiner Stadt gibt es viele verlassene Katzen und Hunde, die Hilfe brauchen. Ich und meine Freunde sind Freiwillige in einem Tierheim. Wir kommen jeden Tag im Tierheim und machen alles, was nötig ist. Zum Beispiel, füttern wir Tiere, säubern ihre Räume, spielen und trainieren Hunde. Einmal habe ich im Tierheim einen wunderbaren Welpen gesehen. Er war schwarz mit einem weißen Fleck auf seinem Gesicht. Er war so süß, dass ich nicht gehen und ihn dort lassen konnte. Ich nahm es nach Hause. Seitdem ist ein Haustier in meinem Haus erschienen.
Ich nannte einen Welpen als Tuszik. Ich wollte immer meinen Hund diesen Namen nennen, und dieser Spitzname ist sehr passend für meinen Welpen. Jeder Tag beginnt mit Tuszik, der mich um 6 Uhr aufweckt. Er springt auf das Bett und schnüffelt an meiner Nase. Es ist sehr kitzelig und ich wache immer auf. Tuszik rennt sofort zur Haustür und sitzt dort, bis ich mich anziehe. Dann gehen wir mit ihm auf die Straße. Ich lebe im 6. Stock, also gehe ich immer mit Lift hinunter. Aber Tuszik mag das Lift nicht besonders, deshalb rennt die ganze Zeit die Treppe hinunter. Wenn ich in den ersten Stock gehe, wartet er auf mich bereits am Eingang.
Gewöhnlich gehe ich dreimal täglich mit dem Welpen spazieren. Am Morgen kann ich nicht lange spielen, da ich zur Schule gehe. Aber nach der Schule bin ich glücklich, mit ihm in dem Hof zu spielen, und ich versuche, ihn zu trainieren. Am Abend machen wir einen kurzen Spaziergang und gehen sofort nach Hause. Schließlich machen wir abends, was wir lieben: ich schaue mir meine Lieblingsserie an, und Tuszik sitzt neben mir und schaut auch fern. Ich liebe meinen Hund wirklich und bin froh, dass ich dieses Wunder einmal gesehen und nach Hause mitgenommen habe.
Переклад
Мене звуть Стефан. Я дуже люблю тварин і все своє життя роблю все, щоб допомогти їм. У моєму місті багато покинутих кішок і собак, які потребують допомоги. Я і мої друзі є добровільними помічниками в притулку для тварин. Ми приходимо по черзі кожен день в притулок і робимо все, що потрібно. Наприклад, годуємо тварин, чистимо їх кімнати, граємо і тренуємо собачок. Одного разу я побачив в притулку чудове цуценя. Воно було чорненьке з білою цяткою на морді. Він був таким милим, що я не міг піти і залишити його там. Я взяв його додому. З тих пір в моєму домі з’явився домашній вихованець.
Я назвав цуценя Тузик. Мені завжди хотілося саме так назвати свою собаку, і ця кличка дуже підійшла моєму цуценяті. Кожен мій день починається з того, що Тузик будить мене о 6 ранку. Він стрибає на ліжко і починає нюхати мій ніс. Це дуже лоскотно, і я завжди прокидаюся. Тузик відразу біжить до вхідних дверей і сидить там до тих пір, поки я не одягнуся. Потім ми виходимо з ним на вулицю. Я живу на 6 поверсі, тому завжди спускаюся на ліфті. Але Тузик дуже не любить ліфт, тому весь цей час біжить сходами вниз. Коли я спускаюся на 1 поверх, він вже чекає мене біля входу.
Зазвичай я гуляю з цуценям три рази в день. Вранці я не можу гуляти довго, так як мені потрібно йти в школу. А ось після школи я з задоволенням граю з ним у дворі, і намагаюся тренувати його. Увечері ми виходимо ненадовго на прогулянку, і відразу йдемо додому. Адже вечорами ми займаємося улюбленою справою: я дивлюся улюблений серіал, а Тузик сидить біля моїх ніг і також дивиться телевізор. Я дуже люблю свою собаку і радий, що одного разу побачив і взяв додому це чудо.
